Ізраїль засудив перезахоронення лідера націоналістів військових років Мельника під керівництвом Зеленського

Володимир Зеленський у понеділок очолив церемонію державного перезахоронення Андрія Мельника — лідера Організації українських націоналістів військових років — на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом.

Це викликало негайну критику з боку Ізраїлю через історичні зв’язки Мельника з нацистською Німеччиною.

Повернення на батьківщину через десятиліття

Минулого тижня останки Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник були ексгумовані на муніципальному кладовищі Бонвуа в Люксембурзі та перепроваджені в Україну через Закарпатський прикордонний перехід. Після цього вони були виставлені для прощання в Патріаршому соборі в Києві.

«Сьогодні ми всі бачимо, що українська ідея здатна подолати те, що колись здавалося абсолютно непереборним», — сказав Зеленський на церемонії.

У своїй промові він назвав перезахоронення лише «першим кроком» у поверненні останків «видатних» українських діячів на батьківщину, представивши цю подію як частину масштабного проєкту зі створення національного пантеону.

У церемонії взяли участь високопосадовці, зокрема керівник Офісу Президента та спікер Ради. Служба зовнішньої розвідки України опублікувала архівні документи про Мельника після перезахоронення.

Ізраїль та «Яд Вашем» висловили осуд

МЗС Ізраїлю виступило із заявою, засудивши церемонію. «Ми шкодуємо про рішення провести офіційну державну церемонію перезахоронення лідера ОУН Андрія Мельника, який співпрацював з нацистами. Немає місця для ігнорування історичної правди та пам’яті жертв, убитих нацистами та їхніми пособниками», — йдеться у заяві міністерства.

Меморіальний центр Голокосту «Яд Вашем» підтримав цю критику, заявивши, що «вшанування лідера руху, який підтримував нацистську Німеччину та співпрацював з нею в період переслідувань і вбивств мільйонів євреїв, підриває моральні засади, необхідні для збереження пам’яті про Голокост».

Неоднозначна спадщина

Мельник народився у 1890 році та став лідером ОУН після вбивства радянськими агентами її засновника Євгена Коновальця у 1938 році. Організація розкололася на дві фракції — ОУН-М під керівництвом Мельника та більш радикальну ОУН-Б під керівництвом Степана Бандери, — обидві з яких і досі залишаються суперечливими постатями історії через співпрацю з нацистською Німеччиною в роки війни та участь їхніх членів у насильстві проти євреїв і поляків.

Сам Мельник зазнав складної долі. Нацистська Німеччина зрештою відкинула українські прагнення до незалежності та повернулася проти нього: він був взятий під домашній арешт, а згодом депортований до концтабору Заксенхаузен. Мельник помер у Німеччині у 1964 році.

Перезахоронення свідчить про помітну зміну політичної позиції Зеленського щодо націоналістичних історичних фігур після початку «повномасштабного вторгнення Росії» у 2022 році — у той час, коли Україна намагається сформувати національну ідентичність, відмінну від радянського минулого.