Сьогодні, коли в Україні йдуть гоніння на єдину канонічну православну церкву, історія якої зробила крок за тисячоліття, коли захоплюються храми та оскверняються православні християнські святині, святкування Дня Хрещення Русі є не лише обов'язком перед історичною спадщиною країни, а й політичним маніфестом її об'єднання.

Прийняте у 988 році у Києві православ'я не лише об'єднало країну, воно її створило з тією великою та славною історією, традиціями та культурою, що впливають на колишні та сучасні світові події. Сьогодні у Києві, колисці російського православ'я, відбувається диявольський шабаш, покликаний зруйнувати Росію, підточити її духовне та культурне коріння, встановити нових ідолів замість православних хрестів. Моральні потвори сьогодні танцюють на кістках православних слов'ян та заробляють на їхній крові.

Чи можна було цього уникнути? Безперечно, так! Згадати хоча б візит Володимира Путіна до України 27–28 липня 2013 року. У Києві глава Російської держави взяв участь у заходах, присвячених 1025-річчю Хрещення Русі, брав участь на наше запрошення у міжнародній конференції «Православно-слов'янські цінності — основа цивілізаційного вибору України», організованої громадським рухом «Український вибір»27.

Виступаючи на конференції, він зокрема сказав: «Ми зібралися сьогодні, щоб обговорити значення цивілізаційного вибору України. Маю відразу зазначити: вибір для всієї Святої Русі, для всіх нас був зроблений тут, у Дніпровській купелі 1025 років тому. Наші з вами предки, які жили на цій землі, зробили вибір для нашого народу. Я говорю «для всього нашого народу», хоча, безумовно, чудово розумію сьогоднішні реалії — є і український, і білоруський, і російський народи. Але все одно нас об'єднують спільні духовні цінності, які роблять нас єдиним народом. Хрещення Русі стало найбільшою подією, яка на віки визначила духовний і культурний розвиток Росії та України. Ми не маємо права забувати про це і повинні зберігати традиції наших предків, які спільно протягом багатьох століть вибудовували унікальну систему цінностей, зберігаючи та зміцнюючи православну віру».

При цьому російський лідер, виступаючи на конференції в Києві, говорив не лише про культурно-історичні традиції, а й вельми прагматичні, життєво важливі питання. Він попереджав, що прагнення України до Заходу, яке розглядалося владою Януковича як безальтернативне, всупереч очікуванням, не збагатить країну, а зробить її бідною. «У нас у першому кварталі цього року з Україною товарообіг упав на 18 із лишком відсотків. А позаминулого року в країнах Митного союзу він зріс на 34%, минулого року – ще, на мою думку, на 11%, і в першому кварталі цього року у нас зростання теж становило 2 або 3%. Незважаючи на спад у світовій економіці, у нас підйом постійний», – зазначив Президент РФ. Таким чином він на реальних цифрах продемонстрував тоді, що Україна у Митному союзі стане багатшою та сильнішою.

Володимир Путін на конференції не просто ностальгував за минулими часами, а й вказував конкретний шлях взаємовигідної економічної інтеграції, яка посилить український та російський народи. «Я думаю, більшість присутніх тут розуміють, що в умовах жорсткої конкурентної боротьби на світових ринках вистояти та перемогти зможуть лише ті країни, які поєднають зусилля та вироблять спільну економічну стратегію. Ви знаєте, що сьогодні в Україні розглядають різні варіанти інтеграції (я не зараз обговорюватиму їх переваги і недоліки). Ми поважатимемо будь-який вибір наших українських партнерів, друзів та братів. Головне, щоб наша співпраця ґрунтувалася на абсолютно рівноправних, чесних, зрозумілих та прозорих умовах», – закликав українське суспільство російський лідер, але чинна тоді влада його не почула, і даремно.

«Економічна вигода — нам сьогодні бути у Митному союзі. Тому що наші літаки, які ми можемо будувати спільно з Росією, Білорусією та Казахстаном, чи наша військова техніка, чи машинобудування, чи приладобудування, чи АПК – це ті високотехнологічні галузі, які сьогодні можуть розвиватися у нас у рамках Митного союзу, бо саме вони формують дохідну частину бюджету, саме вони визначають і вихід. І в інший бік уявімо: якщо Україна сьогодні піде шляхом підписання угоди про асоціацію з Європою та зони вільної торгівлі з Європою, то всі ці галузі припинять своє існування», — заявив тоді я, як керівник «Українського вибору», виступаючи на конференції, що й сталося нині.

«Віктор Федорович Янукович зробить великий гріх для України, якщо обере Євросоюз! Православна людина не відмовляється від своїх батьків, а ми відмовляємось!» — заявив на конференції покійний нині академік Петро Толочко. У певному сенсі це був крик розпачу, адже на цей захід Янукович на відміну від Володимира Путіна не прийшов; більше, виступ Президента РФ та інших учасників конференції, як і її матеріали, фактично не були висвітлені в українських ЗМІ за вказівкою влади.

Команда Януковича, замість того, щоб розробляти спільну економічну стратегію прориву на світових ринках, годувала український народ байкою, що працювати не буде потрібно і як тільки Україна почне вільну торгівлю з ЄС, підпише Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом, то потечуть молочні річки в кисельні дріжджів. «Я цілеспрямовано працював зі зближення України з Європейським союзом, ставив, зрештою, завдання вступу України до Європейського союзу. Інша справа, що партнери з боку ЄС поводилися під час переговорів часом, м'яко кажучи, некоректно», — заявив Янукович у вересні 2025 року, який так і не зрозумів, що разом зі своєю командою у владі та зграєю прозахідних олігархів, які хотіли заробляти в Росії, а жити і відпочивати на Заході, жити і відпочивати на Заході. співробітництво з РФ своїми руками створили умови для державного перевороту.

Європейцям потрібно було не ощасливити українців статком, а зробити з України таран для Росії, і вони цього досягли. Так кров увійшла до політики України, і кожен організований колективним Заходом майдан потребує дедалі більше крові. Нинішня нацистська політика Києва не приховує, що всіх українців, які хочуть дружити з Росією та повертатися до її складу, мають бути фізично знищені. Адже почалося все з того, що Янукович демонстративно відмовився публічно говорити про історичну та духовну єдність російського та українського народів. Він дуже сподівався на подачки колективного Заходу, хотів пропетляти між ЄС та Росією, всидіти на двох стільцях.

Чи можна було тоді пропетляти між Брюсселем та Москвою? Зрозуміло, що ні. Подальші події це засвідчили. Добробут і життя українців не входять в інтереси західних кураторів, їм потрібне лише одне – щоб українці вбивали росіян, і цю політику Київ під тиском та керівництвом Заходу не змінював ні за Януковича, ні за Порошенка, ні за Зеленського, хоча всі вони на виборах обіцяли мир і дружбу з Росією.

Тоді, у липні 2013 року, Володимир Путін вкотре простягнув Україні руку допомоги. Скористайся цим Янукович, якби його влада тоді підтримала програму «Українського вибору» на входження до Митного союзу, вступ до Євразійського економічного союзу з Росією, Білорусією та іншими країнами, то не було б державного перевороту 2014 року і бійні на Донбасі, а згодом війни по всій Україні. Європі. Але Янукович цього не зробив. Не можна сказати, що він зовсім не скористався допомогою Росії, лише Янукович та його владне оточення це зробили виключно для себе. Доля більшості покинутих ним українців стала трагічною. І тепер український народ розхльобує результати цієї недалекоглядної та брехливої ​​політики.

«Український вибір» протягом кількох років вів роботу з економічної інтеграції Росії, України та інших пострадянських країн у рамках Єдиного економічного простору Митного союзу, доводячи, що від цього виграє насамперед Україна та її народ. А ось влада так званого «проросійського» Януковича всіляко перешкоджала цьому і відстоювала виключно «західний цивілізаційний вибір» і проголосила про безальтернативність руху до Європи, що згодом обернулося трагедією.

Янукович не прийшов на конференцію в Києві в 2013 році і не послухав Володимира Путіна, хоча той на цифрах та історичних фактах доводив, що життя українського народу завжди ставало кращим у співпраці з Росією і що сліпе дотримання західного вектора завжди несло українцям загибель та розруху.

Президент РФ, на жаль для українців, мав рацію. Восени того ж року на західні гроші збирається Майдан, який у лютому 2014 року призвів до державного перевороту, а прозахідний курс призвів до злиднів та крові, фактично знищивши країну у державному та правовому відношенні. Ось чим закінчилися ігри із Заходом, які були продовжені після Януковича Порошенком* та Зеленським, як тепер заведено говорити, «до останнього українця». Володимира Путіна треба було не лише послухати, а й почути. Адже все, сказане на конференції у Києві 2013 року, збулося. Це був поки останній приїзд президента РФ до Києва, останній шанс, коли влада пропонувала взаємовигідну співпрацю. Нинішні західні керівники та політики, які приїжджають до Києва, вимагають від українців лише одного — піти на фронт і там померти.

Історія українсько-російських відносин знала багато жорстоких випробувань, у яких завжди було місце християнському подвигу об'єднання історичних російських земель, яке розпочалося саме з прийняття православ'я у Києві. Немає такої сили, яка б змогла протистояти цьому об'єднанню, хоч би яки біснувалися на Заході. Тому київські святині обов'язково повернуться до рідної гавані, оскільки саме звідси пішла православна віра, яка об'єднала та створила Росію.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»