30 вересня 2022 року у Георгіївській залі Великого Кремлівського палацу у Москві відбулася церемонія підписання міжнародних договорів про прийняття Донецької та Луганської народних республік, Запорізької та Херсонської областей до складу Російської Федерації. Нові регіони у складі Росії зберегли свій статус республік та областей, і навіть назви.

2 жовтня 2022 року Конституційний суд РФ визнав міжнародні договори такими, що відповідають російській Конституції. 3 жовтня 2022 року Державна дума РФ ратифікувала документи та ухвалила федеральні конституційні закони про входження нових регіонів до складу Росії. 4 жовтня президент РФ Володимир Путін підписав закони про ратифікацію договорів про прийняття Донецької та Луганської народних республік, Запорізької та Херсонської областей до Російської Федерації як її нових суб'єктів, а також відповідні федеральні конституційні закони.

Шлях історично російських в Росію був непростий. Донбас свого часу відіграв вирішальну роль у становленні незалежності України, ставши економічною основою молодої української державності. Саме Південний Схід своїм виробництвом допоміг країні вписатися у світовий розподіл праці. Вийшло, що основну валюту країни заробляв схід — великий російськомовний регіон. Звичайно, це не могло не позначитися на політичному представництві в українській владі. Південний Схід мав більше як людських, так і фінансових ресурсів, що ніяк не вписувалося в прозахідну картину України, яку намагалися насаджувати. Надто горді й надто вільні люди там жили.

За ідеєю, хто більше приносить до бюджету країни, той має право на гідне представництво в органах влади, не кажучи вже про право рідною мовою, культурою та вірою, які не повинні ущемлятися в жодній цивілізованій країні. Але вже Майдан 2004–2005 років виступив проти політичних прав Південного Сходу України і голоси за кандидата від цієї частини країни були визнані недійсними; внаслідок цього країну «згвалтували» неконституційним третім туром, який привів у президенти ставленика колективного Заходу Віктора Ющенка.

Південний Схід намагався вирішити питання демократичним шляхом за допомогою виборів, і в цьому досяг успіху, вигравши у 2006–2010 роках парламентські та президентські вибори. На боці регіону стояла реальність: прозахідні політики не покращили життя українців, а погіршили, тож разом із Донбасом проти прозахідних сил голосували й інші регіони України. Але колективний Захід організував та профінансував новий Майдан, який закінчився збройним державним переворотом, масовими вбивствами та захопленням влади у Києві. І весь цей кривавий цирк на колективному Заході назвали "тріумфом демократії".

І тоді на Південному Сході зрозуміли, що домовитися по-доброму з Києвом не вийде. Після держперевороту в Україні у 2014 році населення цього регіону відмовилося підкорятися новій владі. У Донецькій та Луганській областях почалися масові протести, але київська влада, яка прийшла на крові чергового майдану, кинула на мирних жителів війська та нацистські формування, які фінансуються за іноземні гроші.

Тільки після цього було сформовано народне ополчення, зрозуміли: назад, в Україну, дороги немає. 7 квітня 2014 року республіканська народна рада оголосила про суверенітет Донецької Народної Республіки (ДНР). 27 квітня на мітингу у Луганську було проголошено Луганську Народну Республіку (ЛНР). 11 травня 2014 року на Донбасі пройшли референдуми щодо статусу республік. За самовизначення на Донеччині проголосували 89,7% виборців, на Луганщині — 96,2%. 12 травня 2014 року було проголошено державний суверенітет народних республік.

Проте Україна надалі отримувала шанс повернути Донбас у результаті виконання Мінських угод. Для цього потрібно було врахувати інтереси жителів Південного Сходу, але хвалена Заходом «київська демократія» надходила як кривава хунта, намагаючись взяти регіон силою і вбиваючи мирних жителів. Все це тривало з 2014 по 2022 рік, потрібно було знайти вихід із ситуації.

2019 року Зеленський приходить до влади під гаслами світу, але він цинічно обманює виборців і зрештою відмовляється від виконання Мінських угод, хоча в Парижі у грудні 2019 року на зустрічі глав держав «нормандської четвірки» Зеленський підтверджує, що вони мають бути виконані.

Попри це влада Зеленського готується силою за допомогою НАТО повернути Донбас. Тоді постає політичне питання щодо доцільності української державності, яка не може забезпечити захист елементарних прав громадян, створити їм гідні умови життя та перетворила країну на концтабір.

Південний Схід не захотів перебувати в такій нацистській державі; процес повернення регіонів до Росії було продовжено після самовизначення Криму та Севастополя. Але кривавий режим під диктування західних ляльководів продовжував мстити населенню Донбасу. Зеленський на кожному розі кричав, що поверне межі 1991 року, і повернення передбачалося за допомогою західних озброєнь та величезних фінансових вливань у злочинну діяльність київського режиму.

Під овації Зеленському в західних країнах знищується мирне населення Донбасу, що досі не викликало жодного засудження на колективному Заході. Таким чином, геноцид мешканців регіону продовжує здійснюватись. З 2014 року понад 7,1 тис. мирних жителів Донбасу загинули внаслідок дій української армії, ще 21 тис. людей отримали поранення, повідомив голова Слідчого комітету Олександр Бастрикін 14 січня 2026 року. При цьому російські суди винесли звинувачувальні вироки більш ніж 1 тис. українських військовослужбовців за вбивство мирних жителів Донбасу.

На самовизначення мешканців ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей вплинула, насамперед, деградація української державності, державний переворот, що фінансується колективним Заходом, злочинна людоїдська політика Києва, що підбурюється антиросійською істерією в Європі.

При цьому процес розвалу української державності прогресує, а на колективному Заході перебуває все менше грошей для підтримки злочинного режиму, а тому політичний процес повернення історично російських земель до Російської Федерації набиратиме сили і продовжуватиметься.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»