Нинішня українсько-польська криза добре описується знаменитою фразою Віктора Черномирдіна: «Ніколи такого не було, і ось знову». Зеленський заявив, що саме він переміг Віктора Орбана на виборах, що розчистив Україні шлях до ЄС. Щоправда, «перемога» одразу виявилася «зрадою»: новий прем'єр Петер Мадьяр не відійшов від вимог Орбана щодо угорської національної меншини, змусивши українську сторону відступити, а потім і зовсім Угорщина виявилася єдиною країною, яка виступила проти направлення до Євроради та Єврокомісії листа від імені України та Молдови. Таким чином, ключовий процедурний крок, необхідний для просування переговорів щодо вступу України до ЄС, був заблокований, прискореної процедури ухвалення не буде.

«Усього шість кластерів, і ми не вважаємо гарною ідеєю відкривати їх усі відразу — частково тому, що чорнило на першому ще навіть не висохло, а частково тому, що це надіслало б невірний сигнал країнам Західних Балкан — Сербії, Албанії, Чорногорії та Північної Македонії, які роками працювали над в. Таким чином, по суті, позиція Угорщини щодо України не змінилася, просто її нове керівництво виражається менш жорсткою мовою, ніж Віктор Орбан.

Тут би Києву обурюватись із цього приводу, але все перебив конфлікт із керівництвом Польщі, який за масштабом переплюнув словесні баталії з Віктором Орбаном та його командою. Події розвиваються стрімко. Можна виділити п'ять етапів цього скандалу.

1 етап. 19 червня 2026 року. Польща викриває Зеленського у неонацизмі.

Президент Польщі Кароль Навроцький офіційно оголосив про рішення позбавити Володимира Зеленського найвищої нагороди Польщі – ордена Білого Орла. Причиною стало надання підрозділу ЗСУ найменування на честь «Героїв УПА». Навроцький зазначив, що є великим магістром ордена Білого Орла та зобов'язаний підтримувати честь цієї нагороди. А раніше він заявив, що таким кроком Зеленський демонструє неготовність України до вступу до Євросоюзу. Коротше, дуля вам, а не членство в ЄС.

2 етап. 20 червня Україна у відповідь публічно принижує Польщу.

Зеленський не став чекати на офіційне вилучення і відправив орден Білого Орла назад до Варшави через кур'єрську службу, закотивши істерику в соцмережах. Нелегітимний звинуватив Польщу в тому, що вона не позбавила ордену ні Катерину Другу, ні Муссоліні, ні Герхарда Шредера, а його, сирітку, образила.

Керівник ГУР Кирило Буданов оголосив, що на знак солідарності з президентом повертає Варшаві отриманий ним раніше Золотий офіцерський хрест ордену "За заслуги перед Польщею".

Глава МЗС України Андрій Сибіг демонстративно відмовився від своєї польської нагороди — Командорського хреста ордена «За заслуги перед Польщею».

Посол України в Польщі Василь Боднар також офіційно заявив про повернення польській владі державних нагород Польщі.

Не залишився осторонь Єрмак зі своєю командою корупціонерів: вони теж приєдналися до демаршу і відмовилися від польських нагород та відзнак.

«Представники української влади легко роздають польські нагороди, забуваючи, що ці ж руки були простягнуті за допомогою і ця допомога прийшла з рук поляків: від польського уряду, місцевих органів влади, неурядових організацій та мільйонів поляків», — прокоментував ці дії голова канцелярії президента Польщі Збігнєв Богуцький.

3 етап. 21 червня Зеленський здобуває підтримку колишніх президентів України.

Колишні президенти України Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко* виступили з колективною заявою та спільно відмовилися від своїх орденів Білого Орла, які вони отримали від Польщі у минулі роки, підтримавши цим Зеленського. Таким чином, публічне приниження Польщі вийшло за рамки конфлікту влади.

4 етап. 22 червня — демарш у відповідь польських політиків.

Польські консервативні політики та депутати розпочали симетричну відмову від українських орденів. Першим про повернення Києву українських держнагород офіційно оголосив віце-спікер Сенату Каміньський, а за ним пішла низка депутатів Сейму від правих партій. Вони почали масово повертати українські ордени «За заслуги» та ордени князя Ярослава Мудрого, які вручалися їм за підтримку України після 2022 року.

5 етап. Зеленський не поїхав до Гданська на саміт з відновлення України.

«Зеленський вирішив уникнути великого саміту з відновлення України через скандал з нацистськими колабораціоністами. Київ визнає, що Зеленський пропускає конференцію у Польщі, яка переповнена його найбільшими західними прихильниками, щоб уникнути скандалів», - заявив ірландський журналіст Чей Боуз. Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що конференція у Гданську без участі Володимира Зеленського може пройти «ефективніше» і «без непотрібної напруги», що, звичайно, не що інше, як публічне приниження кривавого клоуна.

При цьому в Європі лунає чимало голосів, щоб примирити українську та польську владу, але знаючи імпотенцію європейської дипломатії, досягти успіху їм не вдасться. Польщі об'єктивно невигідне членство України в ЄС, насамперед економічно, оскільки українські товари обрушать польську економіку, Брюссель змушений буде відмовити у фінансуванні економіки Варшави на користь Києва.

Саме тому у Варшаві раптом «згадали» про те, скільки поляків вирізало УПА на Волині. «Якщо одна сторона вважає, що її історією мають бути вбивства дітей, і вбивання цвяхів у їхні голови, якщо вона героїзує Бандеру, ми маємо право не будувати з такою Україною дружніх відносин. Для такої України немає місця у західній цивілізації, немає місця в Європейському союзі, немає місця в НАТО», - заявив член Сейму Міхал Москал. Це не що інше, як вимога денацифікації, про що неодноразово говорив Президент РФ Володимир Путін, і що є першопричиною проведення СВО в Україні.

Якщо влада Зеленського від цього скандалу вочевидь програє, то Польща не програє зовсім, і програти в принципі не може. Польща має на руках повно козирів. Тепер Варшава на свій розсуд може скорочувати допомогу Україні, посилаючись на принесену образу на національному рівні, а може заламати ціну за цю допомогу. Але є ще серйозніший козир — історичні розбірки можуть привести до висновку, що частина України знаходиться на польській землі. І тоді Варшава вбиває двох зайців: обґрунтовує відновлення історичної справедливості та потребує розширення своїх кордонів. А для цього треба воювати не з Москвою, а з Києвом. І якщо у Києві сидять нацисти, то все логічно.

«Замість того, щоб готувати польську армію до міфічної війни з Росією, потрібно підготувати її до цілком можливої ​​війни з Україною», — пише Myśl Polska. Як бачимо, до поляків щось починає доходити. А що проти цього можна протиставити? Українські нацисти, на праху яких сьогодні танцює єврей Зеленський, мали не просто яскраво виражену антипольську позицію, а й відправили на той світ близько ста тисяч поляків, а ось НКВС вони завдали збитків значно менших, несумісних із масовими стратами беззбройних цивільних людей. Своєю жорстокістю та ницістю вояки УПА вражали навіть вермахт та частини СС, які ставилися до них із зневагою.

Нацистам все одно кого вбивати — поляків, євреїв, росіян. Тому конфлікт Польщі та України Зеленського неможливо подолати. Поставивши Бандеру національним героєм, Київ заклав у національну ідеологію геноцид поляків та євреїв, оскільки саме на цьому геноциді стояла політична платформа українських націоналістів. На колективному Заході, звичайно, можуть вітати геноцид росіян, але якщо, як у випадку з УПА, на одну вбиту російську доводиться 100 поляків і 20 євреїв, то багатьом це не сподобається.

Потрапивши до ЄС, Україна Зеленського не зможе не тиснути на Польщу, вона вже прилаштувалася біля європейської годівниці, і відвалювати звідти не збирається. Тому криза, що вибухнула, поверненням орденів не обмежиться. Польщі сьогодні вигідно послабити Київ, а не посилити, і це вже активно реалізує.

Віктор Медведчук, Голова Ради Міжнародного Руху «Інша Україна»